У Павлоградському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка Герхарда Кудревця (1928 – 2005) — місцевого художника.
Ві народився в Москві, під час Другої світової війни родина була евакуйована в Омськ, де юнак поєднував роботу на військовому заводі з навчанням. Отримав освіту інженера-конструктора. Працював у конструкторському бюро, брав участь у виробництві літальних апаратів, мав дипломи та свідоцтво винахідника. Проте, не дивлячись на таку технічну спеціальність, Герхард тяжів до творчості.
Він відвідував заняття в художній студії та після виходу на пенсію мав час присвятити себе малюванню.
У 1993 році він переїхав в Павлоград і працював оформлювачем у Палаці культури «Машинобудівників», брав участь у виставках у Павлограді, Дніпрі, Києві в складі творчого об’єднання «Кольори». До 75-річя художника влаштували виставку, на якій було понад 50 його картин в техніці олійного живопису.
«Так, я особисто знав цього чоловіка. Дуже чемна, порядна, дуже талановита людина. Це інтелігент у найкращому розумінні цього слова. З ним було дуже приємно спілкуватися, він мав тонке відчуття гумору. Це чоловік, який міг творити ще в 90-х роках і в 2000-х, коли було складно, він міг розписати у себе чотири під’їзди в тилі «пори року». І залишки цього можна бачити до сих пір. Він це робив безкорисно», — розповідає художник Андрій Кузьменко. — Коли ми пам’ятаємо таких людей і замислюємося над тим, що дав нам Бог, розуміємо: у всього є початок і кінець. Тому хочеться побажати жити правильно — не лише так, як нам хочеться, а так, як це є по-Божому. Адже добра людина з доброго серця робить добро, а зла — навпаки. Тож нехай кожен із нас буде добрим і ставиться з добром до інших. І дуже хочеться, щоб у світі не було ні війни, ні голоду, ні інших бід».
На картинах художника можна побачити чарівну природу, а також архітектуру — як Павлограда, так і інших міст. Деякі картини написані олійною фарбою, інші — аквареллю. Можна побачити Палац творчості дітай та юнацтва м. Павлоград і Свято-Вознесенський собор, який був знищений радянською владою у 1936 році.
Музейники розповіли, що майстер вмів дуже тонко прописувати деталі, тож колеги з ТО «Кольори» по-доброму називали його «тонкістом».
