Щоденні обстріли, атаки дронів та зруйновані будинки змушують жителів прифронтових громад залишати свої домівки. Деякі люди виїжджають самостійно, інших евакуюють волонтери, спецпідрозділи поліції та інші організації. Одним із тих, хто допомагає людям вибратися із зон підвищеної небезпеки, є поліцейський капелан громадського формування «Капеланський патруль» та керівник громадської організації «Волонтерська служба спасіння» Леонід Номерчук.
Журналісти «СТЕПу» поспілкувалися з Леонідом про діяльність його команди.
Команда Леоніда охоплює багато різних напрямків — це допомога військовим, ветеранам та евакуація населення. І саме останній пункт наразі є ключовим.
Зараз найбільше заявок на евакуацію надходить із Дружківки та навколишніх населених пунктів Донецької області. Волонтери також працюють у районах поблизу Краматорська та Слов’янська, також звернення почали надходити і з населених пунктів на межі Донецької та Дніпропетровської областей.
«Багато дуже заявок, тому що щодня прильоти, щодня там каби, розруха. Тобто кожного дня, як ми заїжджаємо туди, бачимо, що все гірше і гірше ситуація стає», — говорить Леонід.
Останнім часом побільшало заявок з Шахтарського. Тих, хто має родичів чи знайомих у безпечніших регіонах, доставляють безпосередньо до місця призначення.
Заявки на евакуацію надходять різними шляхами. Часто люди звертаються самостійно за рекомендаціями знайомих, яких уже вдалося вивезти із зони бойових дій. Також волонтери співпрацюють із підрозділом поліції «Білий янгол» та місцевими громадами.
Після евакуації людей доправляють до транзитного центру у Дніпрі або Павлограді. Там вони можуть отримати гуманітарну та фінансову допомогу, а також консультації щодо подальшого розселення. Якщо евакуйованим немає куди їхати, волонтери допомагають знайти житло або тимчасове місце проживання.
Попри постійну небезпеку, чимало мешканців прифронтових територій досі відмовляються виїжджати. Найчастіше це люди похилого віку, які не мають доступу до інформації або не знають, куди можуть звернутися по допомогу. Деякі бояться залишати свої домівки через чутки про складні умови життя після евакуації.
«Люди, які на прифронтових територіях мають інтернет та мобільний зв’язок, вони більш проінформовані. Їхні знайомі, які виїхали, дзвонять і розповідають їм, що є місця, де можна отримати допомогу. А є такі от, особливо люди літнього віку, поважного віку, вони взагалі відірвані від цього світу. Тому вони просто перебувають саме безпосередньо в зоні бойових дій, не знаючи куди треба їхати, бо хтось їм сказав, «та ви нікому не потрібні, вас кинуть там, ви будете жити на ЖД вокзалі». Тому люди це наслухаються і продовжують жити в небезпеці».
«Хоча в нас дуже гарні є місця. І ми про це всім говоримо. От нещодавно ми одну бабусю вивезли з Дружківки. Вона спочатку боялася: «Ой, а це дійсно так? Це може якась брехня? Ну, як це безкоштовно? Ну, я не вірю в це». Ну, кажу, вірите, не вірите, а своїми очами побачите. Коли ми привезли туди, бабуся настільки була щаслива, каже: «Я ніби як із ада в рай попала».
За словами Леоніда Номерчука, волонтери неодноразово стикалися з ситуаціями, коли люди погоджувалися виїхати лише після того, як їхні будинки були пошкоджені або повністю зруйновані внаслідок обстрілів, або ситуація ставали вже нестерпною. І в таких випадках забрати людину з дому іноді вже неможливо, через підвищену загрозу.
Один із найнебезпечніших випадків стався під час евакуації лежачої жінки з Добропілля. Російський дрон впав поруч із волонтерами та автомобілем, але не здетонував.
«Це справжнє диво. Я завжди казав і буду казати, те, що ми живі до сих пір, це 100% Бог нас зберіг. Тому що, ми бувало в такі місця попадали, що просто я думав: «Все, я вже не можу залишити живих». Це чудо Боже, що ми живі, здорові і можемо далі працювати», — говорить Леонід.
Пізніше дорогою назад евакуаційний екіпаж потрапив у ДТП. А нещодавно команда випадково зустріла військових, чия автівка заглухла на дорозі. І вони повідомили про замінування дороги, по якій збирався їхати Леонід. Подібні ситуації трапляються регулярно. Нещодавно у Дружківці волонтери були змушені перечікувати атаку кількох дронів, які працювали по цілях неподалік місця евакуації.
Окрім допомоги цивільним, команда займається підтримкою військових. Волонтери допомагають із придбанням необхідного обладнання, транспорту та ін. Реалізується проєкт «Піца капелана», у межах якого капелани відвідують військових після ротацій або поранень, спілкуються з ними та надають моральну підтримку.
Ще один напрямок роботи — «Ветеран таксі». Для цього було придбано спеціально обладнаний автомобіль, який перевозить військових, що втратили кінцівки та пересуваються на кріслах колісних. Послуга працює у Дніпрі та Дніпропетровській області й допомагає ветеранам дістатися до лікарень, реабілітаційних центрів та інших необхідних установ.
Леонід Номерчук закликає мешканців прифронтових територій не відкладати евакуацію до останнього.
«Я, як і всі українці, хочу, щоб побачити нашу перемогу. Тому що те, що ми зараз переживаємо, це дуже складно для кожного із нас. Мені дуже боляче, коли люди, особливо літнього віку або лежачі, чекають до тих пір, поки уже край, тому що вони думають, що нікому не потрібні. Але багато разів я казав, що це не так, зовсім не так. Є люди, які готові допомогти, які готові підтримати. Тому краще завчасно евакуюватися, ніж чекати, поки це стане вже неможливим».
Леонід наголошує, що допомога для евакуйованих існує, варто лише вчасно прийняти рішення про виїзд, поки це ще можливо зробити без зайвого ризику для життя — свого власного та життя волонтерів.