Відспівування і хода центральною вулицею Павлограда — 25 липня у Спасо-Нерукотворного Образу соборі пройшло прощання з Олександром Водолажським на позивний «Банкір».
Попрощатися з ним прийшли як рідні, так і друзі та побратими з «Госпітальєрів». Була присутня і Яна Зінкевич, засновниця та командирка волонтерського Медичного батальйону «Госпітальєри».
«Олександра я знаю ще до початку війни, до 2014 року. Він дуже світла людина, дуже добрий, щирий, завжди всі до нього тягнулися. А коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з ним зустрілися в місті, і він попросився до нас, до батальйону на будь-яку роботу, робити що завгодно, аби допомагати. І так він від початку повномасштабного вторгнення він виконував обов’язки водія. І поранених, і загиблих їздив, забирав, привозив. І на евакуації їздив, а останнім часом він був постійно закріплений за екіпажем евакуаційного автобуса «Австрійка».
Він їздив на машині супроводу, і, на жаль, ця евакуація була для нього останньою. Коли вони поверталися з пораненими у його авто врізалася зустрічна машина.
Також на похороні був Ігор, побратим з Олександра Водолажського:
«Добрий чувак був, ніколи не відмовляв допомозі. Я йому, до речі, винен три дні. Він за мене працював. Я обіцяв йому в будь-який час, кажу, звертайся. І тепер я залишився йому винен…Ми працювали на одному автомобілі. Він, так сказати, напарник. Тепер я залишився тільки сам. Дуже шкода Сашка. Я його не дуже довго знав, але за той час, що я з ним познайомився, жодного поганого слова я про нього сказати не можу. Дуже мені його не вистачатиме. Завжди підтримував, допомагав».
