12 листопада у Павлоградському історико-краєзнавчому музеї презентували фотовиставку і короткометражний документальний фільм «Імена на камені: єврейська історія Павлограда».
На відвідувачів чекали маловідомі факти з історії єврейської громади міста, фотографії та розповіді про єврейське кладовище — унікальну пам’ятку, яка зберігає пам’ять про кілька століть історії Павлограда.
Автори — Тетяна Волкова членкиня Національної спілки журналістів України, засновниця сайту “СТЕП — медіа про Західний Донбас”, голова ГО «МЕДІАЛАБ». У 2013 році вона закінчила історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, а також Єгор Митник — відеооператор, відеограф, фотограф, член Національної спілки журналістів України.
Якою була єврейська громада Павлограда
Історія єврейської громади міста налічує кілька століть. За даними перепису населення 1897 року, іудеями себе назвали 27% мешканців Павлограда.
Міграція євреїв до регіону розпочалася ще за століття до цього. Після указу Катерини II почалося масове переселення єврейського населення з Литви, Білорусі та Правобережної України. Катеринославська губернія входила до складу Смуги осілості — дискримінаційної системи обмежень щодо місць проживання євреїв, яка діяла до 1917 року.
Єврейська громада відігравала значну роль в економічному розвитку Павлограда. На початку XX століття євреям належали всі три аптеки міста, єдина кав’ярня, п’ять булочних і кондитерських, лазня, близько 80 крамниць та магазинів. Євреями були обидва павлоградські гравери.
Чимало місцевих підприємців були поховані на єврейському кладовищі. Зокрема, там зберігся надгробок представника родини Магазінерів, які володіли однією з найбільших у регіоні бричкових майстерень.
З часом євреї, які спочатку дотримувалися відокремленого способу життя у своїй релігійній громаді, поступово інтегрувалися в місцеве суспільство, переймали звичаї та вивчали мову.
Що приховують старі мацеви
Однією з небагатьох пам’яток, які нагадують про колишню чисельність єврейської громади, є кладовище на перехресті вулиць Вокзальної, Робітничої та Західної.
У фільмі краєзнавець і дослідник Євген Молдаванов розповідає про особливості надгробків — мацев. За його дослідженнями, близько 80% епітафій написані мовою їдиш, 3% — російською, ще 16% мають комбіновані написи: верхня частина мацеви виконана їдишем, нижня — російською.
Історією кладовища також займалася дослідниця Анастасія Плюта. Ще студенткою п’ятого курсу історичного факультету ДНУ імені Олеся Гончара вона обрала цей об’єкт для вивчення. Дослідження виявилося непростим, адже кладовище погано збереглося.
За словами дослідниці, сьогодні тут можна побачити близько 600 мацев. Серед них є надгробки відомих особистостей. Зокрема, збереглася мацева представника караїмської громади, а також надгробок дружини Якова Венгеровського, млин якого досі стоїть на вулиці Ганни Світличної, 130.
На кладовищі також збереглися чотири пам’ятники у вигляді обрізаного дерева. Такий символ найчастіше означав обірване життя молодої людини.
Цікаво, що раніше територія єврейського кладовища була значно більшою. Про це у фільмі розповідає директор КП «Спеціалізована агенція «Ритуал» Андрій Дубовськой.
Сторінки трагічної історії
Окрема частина фільму присвячена подіям Другої світової війни та знищенню єврейської громади Павлограда.
У 1941 році місто окупували частини вермахту. Тут створили робітничий табір, у якому перебували місцеві євреї та 670 польських євреїв. Влітку 1942 року табір ліквідували, понад 2000 євреїв було вбито.
У 1999 році за ініціативи єврейської громади поблизу заводу «Ливмаш» у Павлограді встановили пам’ятник жертвам цих трагічних подій.
Кладовище, яке потребує збереження
Проблема збереження єврейського кладовища проходить окремою темою через увесь фільм.
За словами Євгена Молдаванова, щоб перетворити територію на повноцінний культурний об’єкт, потрібні значні кошти. Йдеться не лише про благоустрій, а й про охорону та встановлення камер відеоспостереження. Дослідник звертає увагу, що мацеви поступово зникають.
Протягом минулих десятиліть єврейська громада неодноразово порушувала питання догляду за кладовищем і відновлювала надгробки. Однак кілька хвиль еміграції євреїв до Ізраїлю, а особливо повномасштабне російське вторгнення, позначилися на чисельності та активності громади.
Питання відповідальності за збереження старих поховань залишається відкритим. Адже деяким могилам уже понад 100 років, а нащадки похованих далеко не завжди мають можливість доглядати за ними.
Єврейське кладовище потребує подальшого вивчення. За кожною мацевою — чиєсь життя та родинна історія. Можливо, відповіді на ще не з’ясовані питання зберігаються в архівах, старих фотографіях, документах і спогадах нащадків.
У створенні фільму також взяли участь старша наукова співробітниця Павлоградського історико-краєзнавчого музею Ірина Левченко, дослідниця Анастасія Плюта, краєзнавець Євген Молдаванов, директор КП «Спеціалізована агенція «Ритуал» Андрій Дубовськой та провідна наукова співробітниця музею Світлана Юдчиць.
Проєкт реалізується за підтримки програми «Архів та мистецтво. Гранти на дослідження єврейської спадщини», яку реалізує ГО «Культура Медіальна» за фінансової підтримки ЮНЕСКО та Європейського Союзу @euinua. Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю авторів/-ок та не обов’язково відображає позицію ГО «Культура Медіальна», ЮНЕСКО та Європейського Союзу.