Забруднення повітря, парникові гази, розвиток технологій ― все це призводить до того, що Європа поступово відмовляється від вугільної енергетики і переходить до більш чистих та екологічно безпечних джерел енергії. І як би не сподівалися на стабільність протягом десятиліть монопрофільні міста, в яких багато мешканців працюють саме на шахтах, але вугільна галузь має вичерпний ресурс. Тож про те, як будуть трансформуватися регіони треба думати все сьогодні.
В Європі широко відоме поняття «браунфілд» — це зачинені, часто занедбані об’єкти промисловості. Зокрема ті, що раніше використовувалися для виробництва енергії на основі вугілля. Також цим терміном інколи позначають природні ландшафти, які зазнали негативного впливу промислових процесів. Як у центральноєвропейських країнах (Польщі, Чехії і Словаччини) перетворили браунфілди на нові підприємства, зони відпочинку, об’єкти культури і туризму ― українській делегації продемонстрували під час міжнародного навчального візиту, організованого Вишеградським фондом в межах проєкту «Регіони V4 з перехідною економікою підтримують відновлення та реконструкцію України», організованим IETU в Польщі, IURS в Чехії, SPECTRA в Словаччині. Участь у study-візиті взяли представники організацій, що входять до Громадської спілки «Мережа агенцій місцевого економічного розвитку».
Чим здивувала Польща?
Найближча українська сусідка ― Польща, традиційно була одним з найбільших споживачів вугілля в Європі. Але на початку 21 століття вона почала поступово закривати шахти, зменшувати видобуток вугілля, йдучи до стандартів Європейського союзу. Зі вступом до Євросоюзу Польща почала «зелений перехід» до більш чистих джерел енергії, таких як енергія сонця і вітру.
В Інституті Екології Промислових Районів (IETU) польського міста Катовіце делегації з України, яка представляла різноманітні громади як сходу, так і заходу України, розповіли, як Польща зробила акцент на роздільному зборі твердих побутових відходів.
«Ми вивчили потоки сміття, спланували, скільки роздільного і змішаного сміття отримуватимемо, оцінили потужності звалища», ― розповів Маріуш Каліш, експерт з управління відходами та ревіталізації браунфілдів і додав, що тепер перероблені відходи регіон використовує для виготовлення бруківки, шумозахисних парканів та ін.
Занедбані промислові території навчилися очищувати та перетворювати на зони рекреації. Яскравий приклад ― парк Амелунг, де під наглядом екологів технічну водойму очистили і тепер тут квітнуть лілії, живуть качки та лебеді, а ще ― парком із задоволенням прогулюються місцеві мешканці.
Вражає і Калиновий Ставок. Тут кампанія Remea, яка понад 15 років займається відновленням, рекультивацією та повною ревіталізацією деградованих та забруднених територій, очистила ставок, забруднений фенолами. Раніше сморід не давав спокою мешканцям, а ставок дехто розглядав як сміттєзвалище. Тепер, завдяки комплексу ревіталізації, він став місцем для дозвілля. Тут ж не тільки водойма, але і дитячий та спортивні майданчики, велодоріжки, місце для прогулянки з собаками.
Але не тільки дозвілля. Території старих шахт подекуди пристосували під штаб-квартири ІТ-компаній, навчальні центри для таких галузей, як електротехніка, енергетика, телекомунікації, авіація. Приклад такого перетворення українська делегація побачила у м. Глівіце.
А справжня перлина ― це Штольня королеви Луїзи, одна з найстаріших копалень регіону Сілезія. Вона вже давно не працює, проте пропонує туристам захоплюючу підземну подорож старими шахтами, забоями, знайомить із способами добутку вугілля та важкими умовами праці гірників. На рівні 320 м під землею також відбуваються концерти та вистави.
Чехія ― це наче потрапити в машину часу
Чехія є однією з більш розвинених економік у Центральній та Східній Європі. Основними галузями є автомобільна промисловість, інженерна та технологічна галузі, виробництво машинобудівного устаткування, електроніки, хімічної продукції, а також туризм та послуги. Чехія теж йде до відновлювальної енергетики у всіх галузях. Але при цьому чехи дбайливо зберігають пам’ять про минулі покоління.
Так, місті Острава, третьому в країні за кількістю населення, відчувається динаміка індустріального міста. Самі чехи називають Остраву «сталевим серцем республіки». Бо це місто з розвиненою металургійною і вугільною промисловістю.
У краєвидах Острави ― індустріальні пам’ятники в сполученні з готичними шпилями. На території колишнього металургійного заводу Vitkovice, внесеного до списку культурної та історичної спадщини Євросоюзу, створений музей. Частина інтерактивних експозицій присвячена промисловій історії країни. Відвідувачі можуть побувати в цехах колишнього металургійного заводу та опинитися в ролі диспетчера залізничної станції. Унікальність Вітковиці полягала в технологічній безперервності видобутку вугілля, його коксуванні та виробництві чавуну в доменних печах. Комбінат-гігант працював з 1920-х років майже до кінця XX століття.
Українцям продемонстрували культурний центр FUTUREUM, де інвестор замість одного з промислових приміщень шахти створив арт-майданчик. Тут проходять виставки, зустрічі, семінари, концерти. Лише за останній місяць тут проводили FUTUREUM Beer Fest та Остравську ніч музеїв.
Раніше Остраву називали «чорним містом», через забрудненість довкілля викидами виробництва, але зараз муніципалітет Острави провів велику роботу щодо озеленення територій, створення величезних зелених парків з інфраструктурою для вело- та піших прогулянок.
Забруднені промислові території чехи перетворюють на соціальні об’єкти. Так, замість одного з браунфілдів виріс новий корпус Остравського технічного університету, в якому навчається близько 10 тис. студентів.
Ще один варіант, як діяти, якщо є великі території, до яких підведені комунікації, але немає потреби у промислових потужностях ― облаштувати тут сучасний складський парк. У таких величезних складах можуть зберігати свої товари інтернет-магазини, супермаркети, тощо.
Також чехи показали рекультивовану територію ― Карвінське море ― пляж, створений на території старої шахти з вдалим використанням шахтних вод. Про ці та інші проєкти українцям розповіли у регіональній установі, відповідальній за відновлення пост-видобувних територій (MSID – Інвестиції та розвиток Моравсько-Сілезького регіону).
Словаччина — країна зеленої енергетики
У Словаччині навесні 2024 року зупинилася електростанція Вояни — остання у країні, що працювала на кам’яному вугіллі. Після закриття вугільної станції компанія-власник рекультивує територію, очистить полігон відходів та ставок-шламонакопичувач. Далі шукатимуть інші можливості використання ділянки — можливо, тут облаштують сонячну електростанцію.
Високі ціни на енергоносії та погана перспектива на їх поставки в майбутньому спричинили бум відновлюваної енергетики у Словаччині. До розумного використання територій колишніх шахт тут підійшли ґрунтовно. Зокрема, замість однієї із шахт створили ферму, де вирощують помідори. Тут використовують енергію термальної води і сонця. Ще один об’єкт на цій території — комбінована котельня, що є дуже актуальним досвідом для України. Котельня працює на трісці, сонячній енергії та енергії термальної води. Котельня опалює домівки 8 тис. людей.
Там, де вдається, приміщення шахт перепрофільовують. Наприклад, у наземних спорудах шахти облаштували завод металоконструкцій. Колишніх гірників ― перепрофілювали, таким чином зберігши для них робочі місця.
«На завершення Навчального візиту (грант International Visegrad Fund) вивчення досвіду рибного господарства, яке відкрито на території закритої шахти. А для вирощування риби (сома африканського) використовується шахтна вода (приклад, коли проблема стала можливістю для розвитку)», ― розповіла Ірина Костецька, організаторка візиту.
Цю продукцію ― копчене м’ясо сома, паштети, ковбасу з риби ― розвозять по супермаркетах. З луски риби роблять матеріали для сфери косметології , з інших відходів ― корм для тварин.
Замість епілогу
Звичайно, було дуже приємно і цікаво бачити політ людської думки і титанічну працю, пророблену поляками, чехами, словаками на шляху до відновлювальною енергетики, модернізації старих підприємств, рекультивації браунфілдів, повернення життя до занедбаних промислових заводів і шахтарських містечок. Але, водночас, було трошки сумно усвідомлювати, наскільки важливо було б для України спрямовувати увесь свій людський та економічний потенціал саме на такий розвиток. Але ми змушені жити в стані війни з росією ― жорстоким агресором, що прагне знищити суверенність нашої країни, обстрілює цивільні об’єкти, в тому числі тепло-електростанції, змушує мільйони наших співвітчизників покидати свої домівки, жити без горизонту планування … Проте, як би важко не було, вже сьогодні ми маємо думати про майбутнє, яке неодмінно буде. І одна з його складових ― це трансформація наших регіонів. І досвід країн Європи доводить, що зробити цей «зелений перехід» можна якісно, тим паче, що наші партнери готові ділитися досвідом і підтримувати Україну.
Авторка тексту і фото ― Тетяна Волкова