У селі Василівка Самарівського району Лариса Войчук за допомогою своєї родини створила козину ферму «Коза Мар’яна», розвиває крафтове виробництво та запускає туристичний маршрут «Присамарські Карпати». «Коза Мар’яна» — це приклад сільського підприємництва, яке народилося з любові до справи, до природи та бажання залишатися в селі навіть у складні часи.
Поки чоловік на фронті, Лариса розвиває ферму
Лариса та її чоловік Андрій почали займатися козами з 2018 року. У Лариси такого досвіду не було, а ось Андрій мав фах зоотехніка і 15 років стажу.
«Тому ми і почали впроваджувати наш бізнес саме з тваринництва, з кіз — бо вони дуже милі, з ними приємно мати справу. Спочатку з’явилися козлики, потім перша дійна коза Мар’яна. На честь неї і назвали нашу туристичну локацію — Коза Мар’яна», — розповідає Лариса.
Зараз на фермі 40 дійних кіз. Доять їх за допомогою автоматизованого доїльного апарату, який вдалося придбати завдяки грантовій програмі від Громадської організації «Перспектива». Також використовують інше обладнання, яке допомагає оптимізувати роботу. Спеціальний доїльний станок для кіз розробив чоловік Лариси Андрій. Це така конструкція, яка дозволяє закривати дверцятами одну козу, доки інші стоять в черзі на доїння. Також купили електричну огорожу для безпечного випасу худоби та захисту від диких тварин, яку ще називають «електропастухом». Пристрій генерує короткі імпульси високої напруги з малою силою струму. Коли тварина торкається дроту, вона відчуває безпечний, але неприємний електричний імпульс. Це допомагає швидко сформувати рефлекс і надалі уникати контакту з огорожею.
«В цьому році, у січні, чоловіка мобілізували. Ми починали все це розвивати разом, але так сталося, зараз країні потрібні захисники, тому він пішов на службу. Зараз у мене є наймані працівники, молода родина, яка дуже допомагає, але організаційні питання доводиться вирішувати самій, це дуже важко», — каже підприємиця.
Завдяки участі у програмі «Право на бізнес», яку фінансував фонд Mercy Corps, вдалося побудувати альтанку.
На фермі працюють гуртом — молодший син допомагав з будівництвом альтанки, виконує різноманітні задачі по господарству. А мама героїні статті напекла пиріжків на захід, який влаштували на честь відкриття туристичної локації.
Козяча ферма, що стала туристичною родзинкою
Через 7 років після створення козоферми у родини Войчук виникла ідея створити екскурсійний маршрут «Присамарські Карпати» (від назви р. Самара, яка протікає у цих мальовничих степах). Такий формат дозволяє заробляти кошти не лише на продажі сирів чи молока, але й на інтересі людей до мальовничої місцевості та її пам’яток.
«Задумка в тому, що ми далеко знаходимося від міста, мало приїхати, наприклад з Дніпра і подивитися лише козячу ферму. Тому ми створили цілий маршрут, де люди будуть задіяні увесь день. Маршрут включає козацький бекет, краєзнавчий музей, етнохату в Попасному. Є стрілянина з лука для діток, майстер-класи, обід, чаювання, дегустації — все це дуже цікаво» — зазначає Лариса Войчук.
Екскурсоводом є місцевий краєзнавець Юрій Михайлов (про нього нижче). І хоч туристичний маршрут «Присамарські Карпати» тільки запустився, було вже кілька груп. Люди самоорганізовуються, щоб приїхати на машинах. Вже є зацікавленість і від ветеранських організацій, і від районного відділу культури. У відвідування входить екскурсія по локаціях, дегустація сирів, майстер-клас з доїння, обід.
На відкритті туристичної локації можна було спробувати сир халумі. Це традиційний сир із Кіпру, який виготовляють переважно з козячого молока, його головна особливість — висока температура плавлення, тому він не розтікається під час смаження чи запікання.
У сільському магазині продається продукція «Кози Мар’яни» — козяче молоко, сир фета, адигейський, бринза, йогурт та ін. Все це туристам можуть запропонувати продегустувати. А також — самим спробувати подоїти козу і випити парного молока.
«Я навчаюся в коледжі культури, полюбляю гру на гітарі. Ще взимку почав допомагати мамі будувати альтанку для туристів. Щодо ферми, то мрію, щоб вона стала справжньою крафтовою сироварнею, збільшити кількість порід», — каже молодший син Лариси Євгеній Войчук.
«Такі підприємці показують, що люди вірять у перемогу»
Староста Василівського старостинського округу Юрій Писаренко переконаний, що козоферма і екскурсійний маршрут мають важливе значення не лише для села, а й для всієї громади.
«Слава Богу, що навіть у такий непростий час знаходяться люди, які щось відкривають, щось створюють, не бояться ризиків. Це говорить про те, що люди вірять у перемогу, вірять у наших захисників і захисниць», — зазначив Юрій Писаренко.
Василівський старостинський округ об’єднує три села — Василівку, Всесвятське та Андріївку. Загалом тут проживає близько 1,5 тисячі людей, серед яких понад сотня внутрішньо переміщених осіб.
За словами старости, великих підприємств у громаді немає. Основними платниками податків залишаються фермерські господарства, а поява нових підприємців є важливою для розвитку сільської території.
Окрім мальовничої природи, край має й багату історичну спадщину.
«Наш історичний музей створений завдяки Юрію Івановичу Михайлову. Це наша ходяча енциклопедія. Він власноруч зібрав багато експонатів, працював із дітьми, проводив пошукову роботу. Тут представлені знахідки від кам’яного віку й до сучасності», — розповів староста.
Окремо Юрій Писаренко відзначив і власницю туристичної локації Ларису Войчук.
«Лариса — дуже ініціативна людина. Вона також працює соціальним працівником, багато допомагає літнім людям, активно бере участь у житті громади. Від неї багато що залежить. Можна сказати одним словом — молодець», — сказав він.
Коза як сакральний символ Присамар’я
Під час знайомства з туристичною локацією «Коза Мар’яна» гості можуть не лише поспілкуватися з козами та скуштувати місцеві сири, а й почути історії про давні українські традиції та маловідомі пам’ятки Присамар’я. Про це розповідає місцевий краєзнавець Юрій Михайлов. За його словами, хоча за фахом він учитель фізики, історія та дослідження рідного краю давно стали важливою частиною його життя.
«Коза в Україні була сакральною, культовою твариною. Недарма під час колядування обов’язково водили козу та носили Віфлеємську зірку. Це символ народження нового сонця», — пояснює він.
Окрім легенд, туристичний маршрут знайомить із природними та історичними об’єктами регіону. Серед них — гідроспоруда, яка свого часу захистила село від розмивання яром, мальовничі балки, місця проживання бабаків, а також загадкові підземні переходи.
За словами Юрія Михайлова, ці підземні ходи простягаються на десятки кілометрів, а їхнє походження досі залишається невідомим. Нині місцеві ентузіасти намагаються не досліджувати їх із ризиком для життя, а зібрати докази їхнього існування та привернути увагу науковців.
Ще один цікавий об’єкт — козацький бекет. Це споруда, яка розташована на найвищій точці села. Звідси у давні часи козаки повідомляли про небезпеку — запалювали вогнище.
«У вечірній час з цього пагорба можна побачити місто Дніпро», — розповідає Лариса Войчук.
Саме поєднання живої природи, автентичної культури, місцевих легенд і нерозгаданих історичних загадок робить туристичний маршрут у Василівці особливим та привабливим для мандрівників.
Туристична локація включає в себе знайомство з травництвом. Місцева мешканка Олена Чінікайте розповідає, що ще з дитинства знала назви трав. Зараз вона зайнялася збором лікувальних трав, виготовляє чаї, мазі, робить масажі.
«Нарешті в 50 років я займаюся тим, що мені подобається. Що цікаво, в цьому році майже всі трави виросли у мене на ділянці. Тобто, коли ти взаємодієш з природою, вона відповідає тобі взаємністю», — вважає травниця.
У планах, каже Лариса Войчук, запрошувати туристів не тільки з району, але й області. Взаємодіяти також з ветеранськими організаціями, фондами.
«Я з трьома синами приїхала з Дніпра на відкриття локації, — розповідає Світлана, клієнтка «Кози Мар’яни». — Вже кілька місяців ми замовляємо продукції «Кози Мар’яни» і я, як лікар-нутриціолог впевнена, що саме козяче молоко і молочні продукти є найкориснішими».
Сьогодні козоферма «Коза Мар’яна» продає молочну продукцію як в селі, так і для навколишніх міст, саме ферма поступово стає новою туристичною точкою на карті Дніпропетровщини, а історія її власниці — прикладом того, як справа однієї родини може перетворитися на успішний локальний бізнес, який розвиває українське село.