У Трускавці вже понад два роки працює унікальний Музей української майоліки — перший в Україні приватний музей, присвячений українській художній кераміці XX століття. Він знаходиться у знаковій для міста будівлі — міському бюветі мінеральних вод. Його засновник Олександр Блажевич зібрав сотні експонатів, які розповідають історію різних керамічних шкіл України — від знаменитої Косівської до легендарної Васильківської майоліки.
Все почалося з одного баранчика
Історія музею розпочалася зовсім випадково. Олександр Блажевич, який родом із Кам’янця-Подільського, переїхав до Трускавця ще до початку повномасштабної війни. Тут він відкрив магазин овечих сирів, для якого придбав керамічного баранчика як елемент декору.
«З цього баранчика почався цілий музей, який сьогодні радує відвідувачів своєю красою та унікальністю», — розповідає засновник.
Це керамічний баранчик Васильківського майолікового заводу. Його автором був художник Омелян Железняк. Цікаво, що сам майстер ніколи не працював на заводі, де десятиліттями виготовляли його виріб. Як з’ясувалося, у 1950-х роках Железняк лише проходив двомісячну практику на Васильківському заводі. Саме тоді було створено модель, яка згодом стала однією з найвідоміших в українській майоліці та випускалася майже 30 років.
Васильківські «дивозвірі»
Після баранчика колекція почала швидко поповнюватися іншими роботами Васильківського майолікового заводу.
Особливе місце займає серія так званих «дивозвірів» — фантастичних тварин і птахів, які сьогодні стали справжньою візитівкою української декоративної кераміки. Більшість фігурок створило подружжя художників Протор’євих, яке працювало на заводі близько пів століття. Ця назва «дивозвірі» — народна — офіційно вироби так не називали, однак серед колекціонерів саме вона закріпилася найкраще
Легендарний півник, який став символом незламності
Окрему увагу відвідувачів привертає знаменитий керамічний півник Васильківського заводу. Після деокупації Бородянки його знайшли на кухонній шафці у зруйнованому будинку. Попри те, що цілий під’їзд був знищений російськими обстрілами, півник залишився неушкодженим.
Фото цього виробу облетіло весь світ, а сам він став одним із символів незламності українців.
За словами Олександра Блажевича, саме ця історія змусила багатьох українців зацікавитися українською майолікою та її історією.
Косівська кераміка — спадщина ЮНЕСКО
Важливу частину експозиції становить Косівська кераміка. У 2019 році традицію косівської мальованої кераміки внесли до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Кожен колір у виробах має власне символічне значення: жовтий — сонце; зелений — ліси; коричневий — земля.
Особливістю косівських виробів є техніка ріжкування — перед глазуруванням майстер продряпує орнамент на поверхні виробу. Ще одна характерна риса — зелена полива, яка під час випалу ніби «оживає», створюючи неповторні переходи кольору. У майстрів це ніколи не вважалося браком — навпаки, саме така природна непередбачуваність додає кожному виробу індивідуальності.
Серед найцінніших експонатів музею — роботи легендарної майстрині Павліни Цвілик, створені ще у 1930-х роках.
Один музей — історія всієї української кераміки
Музей української майоліки відкрився наприкінці 2023 року та є одним із наймолодших музеїв України. Сьогодні музей знайомить відвідувачів із керамічними традиціями різних регіонів України. Тут представлені вироби:
- Васильківської майоліки;
- Косівської кераміки;
- Опішнянської кераміки;
- Львівської експериментальної кераміки;
- інших українських художніх осередків.
Саме в цьому і полягає головна ідея музею.
- «Якщо поїхати до Косова — побачите лише Косівську кераміку. В Опішні — тільки Опішню. А нам хотілося показати всю різноманітність української кераміки в одному місці, щоб люди могли побачити, чим відрізняються різні школи та майстри», — говорить Олександр Блажевич.
Колекція постійно поповнюється новими експонатами, а засновник продовжує досліджувати історію української майоліки, щоб зберегти її для майбутніх поколінь.
