До третьої річниці повномасштабного вторгнення телеканал Euronews випустив сюжет про героїчну боротьбу українців. Відео тривалістю 25 хвилин частково присвячене шахтарям та шахтаркам — людям, які забезпечують енергетичну незалежність країни навіть у найтяжчі часи. Однією з героїнь сюжету стала машиністка підземних установок Оксана.
Про те, чому історія Оксани зацікавила європейських журналістів, розповідається на сторінці «ДТЕК Шахтоуправління Тернівське» у Facebook.
«Наш репортер вирушив на захід, у промислову зону західного Донбасу, потенційну мету для російських військ. Саме там знаходиться більшість вугільних шахт України, які забезпечують найважливіший ресурс для енергосистеми країни. Серед шахтарів все більше жінок, оскільки все більше чоловіків призиваються чи гинуть на полі бою. До війни їм було заборонено працювати в шахтах згідно із законом, який діяв ще з радянських часів, але тепер жінки становлять 5% підземної робочої сили енергопідприємства. Багато хто з них був переміщений війною, включаючи Оксану. Життя жінки було зруйноване обстрілом рідного міста Бахмут, де загинули її старший син та батько. Вона знайшла втіху у шахті, яка забезпечувала їй кошти для існування, до того ж Оксана вважала свою роботу внеском у військові зусилля», — сказано в сюжеті Euronews.
До війни Оксана жила у Бахмуті на Донеччині, де викладала хореографію в інтернаті, мала сім’ю та власний дім. Її життя змінилося наприкінці 2021 року, коли від COVID-19 несподівано померли мати та чоловік.
А вже за кілька місяців після цієї трагедії розпочалася повномасштабна війна. Бахмут опинився під постійними обстрілами, люди гинули щодня. Оксана прийняла важке рішення — виїхати до Києва. Її батько та старший син залишилися охороняти будинок, сподіваючись, що скоро обстріли закінчаться.
Пошуки роботи у столиці виявилися складними — через вік жінка отримувала численні відмови (на той час Оксані було 49 років). Вона спробувала переїхати до Польщі, проте серце рвалося додому.
Після повернення Оксани в Україну під обстрілами у Бахмуті загинули її батько та 27-річний син. Бабуся хлопця, не маючи іншого виходу, поховала онука прямо у дворі.
Та все ж чисельні тяжкі втрати не зламали Оксану. Дізнавшись, що у Західному Донбасі набирають жінок для роботи в шахтах, вона вирішила спробувати. У квітні 2023 року переїхала у Тернівку, пройшла навчання та почала працювати під землею. Колеги підтримали її, підприємство допомогло з житлом, і жінка змогла поступово відновити своє життя.
Доля подарувала їй нове кохання — чоловіка, який також втратив дім через війну. Він працює шахтарем і переїхав у Богданівку. За кілька місяців вони одружилися.
Також Оксана змогла повернутися до улюбленої справи — у вільний час вона викладає хореографію для дітей у Богданівському центрі дитячої та юнацької творчості.
«Мене тримає любов до дітей — вони наше майбутнє — і до мистецтва. А також віра у нашу перемогу. Я сподіваюся, що залишуся достатньо сильною, щоб побачити, як настане мир», — говорить Оксана.
