Олександр Купний ― ексспівробіник Чорнобильської атомної електростанції, колишній дозиметрист, фотограф та відеограф «нутрощів» зруйнованого реактора, учасник кількох «експедицій» до епіцентру катастрофи, а ще ― популярний блогер серед тих, хто цікавиться Чорнобильською трагедією. Сьогодні він проживає у Славутичі ― наймолодшому місті України.
Славутич було закладено 1986 року для працівників Чорнобильської атомної електростанції. У будівництві міста брали участь архітектори й будівельники з восьми республік СРСР: Литовської, Латвійської, Естонської, Грузинської, Азербайджанської, Вірменської, Української та Російської радянської республік, що надало кожному кварталові національного колориту.
Історія Славутича розділилася на «до» і «після», водорозділом стало дострокове закриття третього, останнього працюючого енергоблоку Чорнобильської АЕС, який був в робочому стані і щорічно виробляв 7 млрд. КВт/год. електроенергії.
З Олександром Купним вдалося поспілкуватися під час візиту до Славутича.
«Я часто зустрічаюся з журналістами, блогерами, сталкерами, які приїжджають до Славутича. Якщо в мене є час ― залюбки погоджуюся на інтерв’ю», ― каже Олександр. Його Youtube-канал «Кофе со вкусом Чернобыля» налічує понад 35 тисяч підписників.
«Після початку війни відписалося 3-4 тисячі людей. Думаю, це була російська аудиторія. Я досі переконаний, що в нас, в Україні, немає такої цікавості до Чорнобильської зони. Немає того «хайпу»… На екскурсіях були переважно іноземці. До речі, я до туризму у зону ЧАЕС вкрай негативно ставлюся. Спочатку було нормально, але потім почалося агресивне заробляння грошей, гроші вийшли на перший план. Коли почали продавати повітря у банках, випускати «Чорнобильську горілку, ― каже Купний. ― Я не проти, щоб відвідували станцію чи біосферний заповідник. Але коли група приїжджає, її бере під відповідальність сторона, що приймає, дає дозиметри і контролює показники. Але туризм до Чорнобильської зони – це все одно хаос. Там немає жодної радіаційної безпеки».
Портрет його батька, Валентина Купного, сьогодні можна побачити на другому поверсі музею м. Славутич. Він ― був почесний громадянин Славутича, був директором об’єкта «Укриття» (з 1995 по 2002 рр.). Минулого року помер після тривалої хвороби на 88-му році життя. Валентин Купний мав енциклопедичні знання у сфері ядерної енергетики та був свідком багатьох історичних подій. Тепер інтерв’ю з ним на каналі «Кофе со вкусом Чернобыля» стали ще більш цінними, адже проливають світло на багато питань про саму аварію на Чорнобильській станції, першого «Укриття», побудову нового безпечного конфайнмента (арки, яка накрила об’єкт «Укриття») та багато іншого.
Як зазначає Олександр Купний, сьогодні для нього Youtube-канал ― це скоріше хобі:
«До війни я заробляв в Youtube на місяць 100-120 доларів, а потім, коли відключили росії монетизацію, 30 доларів на місяць. Сотня набігає десь за квартал. Один рік я робив по 3-4 випуски на місяць. YouTube – це, насправді, тяжка робота, потрібна команда».
«Живы, пока нас помнят», — це назва книги зі спогадами ліквідаторів, укладачем якої понад 10 років тому був Олександр. У його планах— створення нової книги спогадів з фотоілюстраціями. Проте, тут є певні перепони. Наприклад, книга має мати прийнятну ціну під час реалізації, щоб люди могли дозволити собі її придбати.
Зараз блогер продовжує вести не тільки Youtube, але і Telegram, де висловлює свої думки щодо подій навколо Чорнобильської зони та Славутича.
Стаття і відео створені у рамках проєкту «Демократична інтеграція, стійкість, та залучення» (Ukraine-DARE), який втілює Democracy Reporting International (DRI) за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини. Думки та погляди, виражені під час заходу (або наведені в публікації), не обов’язково відображають позицію Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.