У Павлограді суд засудив військовослужбовця до п’яти років позбавлення волі за самовільне залишення військової частини. Чоловік був відсутній на службі понад рік, після чого його затримали поліцейські.
Під час судового розгляду він визнав провину та заявив, що хоче повернутися до війська, однак суд не звільнив його від кримінальної відповідальності.
Про це йдеться в матеріалах суду.
Як встановив суд, обвинувачений проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Він обіймав посаду водія відділення супроводження автомобільного взводу підвозу продовольства. Ввечері 28 грудня 2024 року чоловік самовільно залишив військову частину.
За матеріалами справи, причиною такого рішення стало небажання переносити труднощі військової служби.
Після залишення частини військовослужбовець не повернувся до виконання своїх обов’язків. Його оголосили в розшук.
Знайшли чоловіка 3 травня 2026 року в Запоріжжі. Його зупинили працівники поліції зі складу пішого патруля «Зола-904».
Загалом він не виконував службові обов’язки з 28 грудня 2024 року до 3 травня 2026 року.
Під час судового розгляду обвинувачений визнав свою провину, але відмовився давати показання. Водночас у судових дебатах та останньому слові він заявляв про бажання повернутися до військової служби.
Суд неодноразово пояснював йому, що самого бажання недостатньо для звільнення від кримінальної відповідальності. Відповідно до частини п’ятої статті 401 Кримінального кодексу України, для такого звільнення необхідна також письмова згода командира або начальника військової частини, де військовослужбовець планує продовжити службу. Проте протягом усього судового розгляду сторона захисту не надала такого документа. Тому підстав для звільнення чоловіка від кримінальної відповідальності суд не встановив.
Захисник також просив врахувати щире каяття пілсудного як пом’якшувальну обставину. Однак суд дійшов висновку, що підстав для цього немає, бо щире каяття передбачає не лише визнання провини, а й усвідомлення неправильності своїх дій, жаль через скоєне та осуд власної поведінки. Проте під час розгляду справи чоловік не висловлював такого жалю. Тому суд не визнав щире каяття обставиною, що пом’якшує покарання.
У підсумку суд призначив чоловікові покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.
