Наприкінці березня 1964 року у Павлограді був наймасштабніший паводок за всю історію міста ― річка Вовча вийшла з берегів і затопила цілі райони міста. Хоч це і було 60 років назад, багато людей пам’ятають ті події.
Ірина Левченко, старший науковий співробітник Павлоградського історико-краєзнавчого музею, розповідає: як свідчать документи, талі води ринули на будинки і частково затопили як Павлоград, так і Новомосковськ.
В деяких місцях видно було лише дахи одноповерхових будинків. Саме там і сиділи люди, чекаючи на порятунок. Щоб врятувати людей, задіяли техніку: гвинтокрили, човни та навіть спеціальні машини-амфібії.
«Порятунком потерпілих займалися і небайдужі жителі міста, що мали в господарстві човни. Деякі жителі постраждалих районів намагалися евакуюватися самотужки, використовуючи імпровізовані плоти і навіть дерев’яні меблі», ― розповідає Ірина Левченко.
На щастя, обійшлося без людських жертв.
«Я жив на Приточилівці. Повінь сталася 24 березня 2024 року… Ввечері з Вовчої по вулиці швидко прибувала вода. Води в хаті стало по хвіртку…, ― згадує павлоградець Володимир, очевидець тих подій. ― Ми і наші сусіди евакуювалися в район «сошейки», там, де сучасна нафтобаза. Батько і дідусь залишилися на горищі. Дядько до них плавав на рятувальному кругу, зробленому з камери від колеса трактора, привозив продукти. Це все продовжувалося приблизно тиждень. Потім вода поступово почала спадати….».
Хата родини Володимира вціліла, оскільки була обкладена цеглою. А у багатьох людей будинки було зруйновано. Звичайно, були пошкоджені чи затонули всі речі. Володимир добре пам’ятає, як літали гвинтокрили, їздили машини-амфібії, допомагали військові. Було дуже страшно ― вода прибувала, навкруги плакали люди, тонула худоба і домашні тварини…
«Оце, що трапилося нещодавно, а саме підрив Каховської ГЕС у 2023 році і повінь ― дуже боляче на серці. Не знає та людина такого горя, яка цього не пережила. Я знаю, що таке повінь, і я дуже співчуваю», ― каже Володимир.
Людям, яких перевезли в безпечні райони, підвозили продукти, одяг і взуття. Все це доставляли на гвинтокрилах. Також у постраждалі райони доставили групу медиків.
Коли вода відійшла, то постало питання відбудови зруйнованого житла. Для цього з Дніпра у Павлоград відправили будівельну техніку, матеріали і будівельників.
Після цієї повені була побудована гребля. У 1985 році вона буквально врятувала місто, зменшивши вплив паводку, особливо в порівнянні з 1964 роком.
Нещодавно трапилася історія, яка нагадала містянам про паводок, який стався більш ніж півстоліття тому. 2 січня 2024 року на одному зі смітників Павлограда знайшли полотно місцевого художника Андрія Васильовича Журавльова (1914 –2001 рр.). Цю історію розповіли співробітники Павлоградського історико-краєзнавчого музею.
«Проходячи повз смітник, мешканці міста побачили, що викидається картина. Впізнавши вулицю, яка потерпала від паводку, і усвідомивши важливість сюжету для історії міста, вирішили врятувати картину та принесли її до музею. За що ми їм вдячні», — розповіли музейники.
Врятована робота художника під назвою «Паводок 1964 р.». На ній намальована вул. Полтавська, де жив художник і став свідком історичних подій, коли річка вийшла з берегів.
✍🏻 Авторка Тетяна Волкова
📸 Фото з архіву Павлоградського історико-краєзнавчого музею