Наприкінці ХІХ століття Павлоград був відомий не лише своїми ярмарками, а й розвиненим борошномельним виробництвом. Одним із найзаможніших та найшанованіших підприємців міста був купець Мойсей Мойсейович Балабан — власник одного з млинів на тодішній Олександрівській вулиці (нині — Центральна), на місці сучасного Міського культурно-дозвільницького центру.
Борошно Балабанів славилося якістю, дрібним помолом і здобувало нагороди на ярмарках. Його знали далеко за межами Катеринославської губернії — навіть у Англії, Німеччині та Голландії.
Сім’я Балабанів походила з Австрії, певний час проживала в містечку Родзевілів Рівненської області. У 1880-х роках троє братів — Ісидор, Мойсей і Єремій — приїхали до Павлограда, щоб започаткувати власну справу. Найстарший, Ісидор, став відомим фабрикантом у місті. Мойсей та Єремій працювали разом із ним, але згодом саме Мойсей заснував власне борошномельне виробництво.
Він був відомий не лише як успішний підприємець, а й як благодійник — велику частину своїх доходів Мойсей Мойсейович віддавав на доброчинність. Йому належало кілька будівель у Павлограді.
Під час революції все його майно було відібрано. У 1920-х роках делегація робітників млина прийшла до Балабана з проханням:
«Мойсею, стань директором млина — без тебе нічого не виходить!»
Тоді завжди строгий і стриманий Мойсей Мойсейович заплакав — від радості, як згадувала його внучка Наталя Львівна Соловйова.
Після революції він ще певний час залишався на посаді директора млина, доки не помер. Його дружина Груня пережила чоловіка лише на рік — у 1921 році вона померла від холери, з’ївши на павлоградському базарі заражений хліб.
Їхні діти — Валентина, Олександр, Софія, Євгенія та Наум — осиротіли й переїхали до Москви, де опинилися під опікою родичів. Доля звела їх із відомими постатями епохи, але в 1930-х роках родина зазнала переслідувань.
Софія, яка працювала секретарем Верховного суду, у 1937 році була репресована через знайомство з Тухачевським і до 1945 року відбувала строк на Магадані. Наума заарештували за «приховування соціального походження» та заслали до Караганди.
Олександр під час Другої світової війни очолював енергетичне господарство Тихоокеанського флоту, але після війни загинув за загадкових обставин в автокатастрофі.
На фото — територія млина родини Балабанів, одного із символів підприємливого, працьовитого Павлограда.
Їхня історія — це історія українського міста, де талант, праця й родинна єдність творили справжні дива.
Сьогодні пам’ять про родину Балабанів зберігає наш музей. Під час робіт на території сучасного Міського культурно-дозвільницького центру були знайдені жорна з млина Балабана — німі свідки історії павлоградських купців.
Тепер вони є частиною музейної колекції та нагадують про часи, коли Павлоград славився своїм борошном на всю імперію.