Старовинна цегла, на якій можна побачити назву заводу-виробника, ініціали власника маєтку, або інші надписи, які є свідками подій давнини. Це дійсно, зацікавлює. Саме тому уродженець Павлограда, майстер образотворчого мистецтва, архітектор за освітою Андрій Гвоздецький почав колекціонувати цеглу. Таке хобі називають філобрікією. Днями він подарував свою колекцію з більш ніж сотні цеглин Павлоградському історико-краєзнавчому музею.
Цегла крізь століття
Перша цегла, ймовірно, з’явилася у ссвіті 5-7 тис. років тому. Цей будівельний матеріал згадувався навіть на сторінках Старого Завіту. В матеріалах часів Римської імперії є згадування про цеглу. Її створювали способом формування й сушіння червоної глини. Обпалена цегла дозволяла створювати міцніші та довговічніші будівлі.
Звичні нам цеглини з’явилися в шістнадцятому сторіччі, але їх створення вимагало багато працезатрат: руками формували вироби, сушили на сонці в теплу пору року, просушували в печах, названих тимчасовими. Дев’ятнадцяте століття стало періодом прогресу, коли створили прес і промислову піч.
У другій половині 19 століття території сучасної України охопив будівельний «бум». Цей1 процес обумовили урбанізація (люди виїжджали із сіл до міст у пошуках роботи), індустріальна революція і розвиток транспорту. Будівельний «бум» вимагав збільшення виробництва цегли. На кожну цеглину ставили клеймо, що вказувало на завод-виробник, інколи навіть писали місце і рік. Ці обов’язкові вимоги до клеймування допомагали підтримувати високі стандарти якості цегли.
Пошуки цегляних артефактів
Колекціонувати цеглу Андрій Гвоздецький почав років з десять тому. Саме тоді він переїхав до Дніпра і оселився у будинку 1906 року будівництва. Саме в цьому знайшов першу цеглину з клеймом. А далі були роки пошукових «операцій», досліджень старих будинків і пошуки «цегляних скарбів».
«Одну з найцікавіших цеглин я знайшов на руїнах колишнього маєтку Ліхачова на Городищі у Павлограді. Тут стоять букви «Л.П.». За розповідями дідів, вони означають «Ліхачов Пан», ― розповідає Андрій Гвоздецький.
Він захопився колекціонуванням цегли років 10 тому. Це справжня пошукова робота, дослідницька ― дізнаватися, де були старі будівлі, шукати цеглу, а потім ― інформацію про те, що означають буква на ній. Крім павлоградської, на виставці представлена цегла з Київщини, Ніжина. І дуже багато цеглин з Дніпра, колишньої Катеринославської губернії. Що цікаво, левова частка виробників дніпровської цегли ― заводи, які належали підприємцям єврейського походження.
На виставці є дуже цікаві екземпляри ― цеглина з відбитками котячих лапок, рослинок. Таке траплялося, адже цегла робилася вручну.
Цеглини Андрій Гвоздецький знаходив на місцях колишніх старовинних будівель, маєтків, дуже багато цеглин знайшов у Дніпрі, колишньому Катеринославі. Більше 90% з них вироблялися на заводах, що належали підприємцям єврейського походження. Цеглини можуть багато розповісти про історію міст. Можна вивчати не лише клейма, але і форму, матеріал. Не дарма виставку назвали «Історія вбудована в кожен камінь».
На щастя, у Павлограді і досі є будівлі, збудовані з таких цеглин. Але з кожним роком їх стає ще менше. Старовинну цеглу продають в інтернеті і знаходяться люди, які навіть будуть з неї собі домівки, тому що це екологічний і дуже міцний матеріал.
«Зараз в Україні роблять цеглу. Але без клейм. Наскільки я знаю, є підприємства, що можуть зробити клеймо під замовлення», ― каже колекціонер.
Колекція важить приблизно півтони
Свою колекцію Андрій Гвоздецький передав музею. Вона справді досить важка — понад сотня цеглин важить більш як півтони. Надалі колекціонер планує присвятити себе іншим справам:
«Планую зараз займатися мистецтвом, живописом, скульптурою», ― каже Андрій Гвоздецький.
Під час відкриття виставки Андрію Гвоздецькому вручили подяку за участь у Благодійному аукціоні на підтримку ЗСУ.
Побачити унікальну колекцію цегли можна у виставковій залі до кінця літа.
Адреса музею: м. Павлоград, пров. Музейний, 8
e-mail: pavlogradmuseum@i.ua
Музей працює: понеділок-четвер з 8:00 до 16:45, п’ятниця з 8:00 до 15:45, субота 9:00 до 16:45, вихідний – неділя.
