У Павлограді жив Народний майстер України, митець-самородок Геннадій Останін. У лютому 2024-го року, на 87-му році він пішов з життя. Останні п’ять років він хворів на онкологію, але продовжував творити. По собі митець залишив кілька сотень робіт з дерева, картин, розпису ― творчістю він займався більш як півстоліття. А ще залишився будинок-майстерня, де зберігається вся ця колекція. Майстерня і роботи дісталися у спадок донькам, проте, жити у будинку вони не будуть і роботи хочуть передати в музеї або до приватних колекцій. Якщо Ви хочете придбати роботи Геннадія Останіна, телефонуйте до його доньки Інни — 095 217 29 13.
ЩО ВІДОМО ПРО МАЙСТРА?
Майстер Геннадій Останін народився в глухому селі на Уралі, у Пермській області. Дитинство було бідним. У 9 років Геннадій навчився плести постоли, у які взував усю родину. Батько загинув на війні. Вчитися художній справі не було можливості. У юності працював на деревоооброблювальному комбінаті, отримав спеціальність столяра. Хлопець навчався у гірсько-промисловій школі і пішов працювати на шахту. У 1966 році поїхав на новий вугільний басейн ― Західний Донбас, де працював на шахті «Тернівська».
Займатися різьбярство почав у 1970-х роках, після того, як побував у Ялті, у музеї «Галявина казок». Також його надихнула зустріч з художником Олегом Лятомським, який, подивившись малюнки Останіна, сказав, що йому треба займатися творчістю і надалі.
«Доля познайомила мене з цією чудовою людиною, і я щиро вдячна їй за це. До останнього він працював і не втрачав натхнення. Не зважаючи на свій вік, він любив вчитися, вивчав щось нове та опановував нові техніки у творчості. Саме через це ми й познайомилися, коли він прийшов в мою студію, щоб опанувати точковий розпис. І це йому вдалося. Він був дуже чутлива і скромна людина, тому мало хто знайомий з його творчістю», — коментує майстриня точкового розпису Олена Педан.
Геннадій Останін займався різьбою по дереву, малював, писав вірші, карбував, вишивав, випалював… Багато чого в будинку зроблено його руками. Навіть паркан, вікна, дах ― усюди є унікальні художні елементи.
«Я дружила з Геннадієм Останіним 53 роки. Він мені запам’ятається як талановита, добра, привітлива людина… Він дарував людям натхнення, радість своїми роботами», — згадує Лідія Бабенко, подруга митця. На згадку про нього в її родині залишиться кілька робіт, які він подарував.
«ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ ДЛЯ ЙОГО РОБІТ ВИДІЛИЛИ МІСЦЕ В МУЗЕЇ»
Русалки, коні, казкові та міфологічні персонажі, панно, портрети ― десятки цікавих робіт. Є і на шахтарську тематику, адже Геннадій Останін багато років займався гірничою справою. Особливість його робіт ― частину дерева майстер залишав необробленою, його співавторкою виступала сама природа.
Геннадій Дмитрович Останін займався декоративно-прикладним мистецтвом усе життя. Доньки згадують, як їхнє дитинство проходило поряд з його роботами. Крім Павлограда, вироби з дерева авторства Останіна були представлені в Дніпрі, Тернівці, Києві, Лівадії (Крим), Польщі.
«Дуже хочеться, щоб для його робіт виділили місце в музеї. Щоб це не було розтаскано, викинуто… Ми дружили більш як 60 років. Він приїхав в Павлоград з Уралу. Працював на шахті, але увесь час займався прикладним мистецтвом — оформлював, робив дерев’яні поробки… Але найбільше його талант розцвів, коли він почав робити великі вироби із коренів дерев, гілок, великих шматків дерев. Він робив великі скульптури», — коментує друг, поет Станіслав Дзюба.
Зараз родичі майстра шукають, хто може бути зацікавленим у таких роботах, можливо, у створенні виставкової зали чи музею, тому що такі роботи є культурною спадщиною Павлограда.
У Павлоградському історико-краєзнавчому музеї, куди я, як журналіст, передала інформацію про такий чудовий культурний спадок, погодилися забрати певну кількість робіт. Обіцяли допомогти й в Народному музеї шахтарської слави ДТЕК… Хочеться вірити, що роботи знайдуть гідне місце в музеях і колекціях регіону.
Авторка: Тетяна Волкова
