Василь Іванович Яковлєв (позивний «Чапаєв») народився 21.09. 1985р. у селі Богуслав Навчався в Богуславській ЗШ 1 – 3 ст. Закінчив Тернівський професійний гірничий ліцей та здобув професію гірника. Після школи певний час був торговим представником на приватному підприємстві. Потім став шахтарем. Останні 10 років працював підземним гірником дільниці конвеєрного транспорту № 1 ДТЕК ШУ Тернівське.
Про долю воїна розповіли в Інформаційному проєкті «Герої-павлоградці».
Ще зі шкільних років шахтар був знайомий і зі своєю дружиною Іриною. Виховували донечку Анастасію. Чоловік багато часу проводив за кермом автівки. Автомобілі були його пристрастю ще відтоді, коли створював свої проекти у шкільному гуртку судномоделювання. Тоді захопився машинами та механізмами. Дуже тямив у ремонті автомобілів. Під час участі в АТО також працював зі штабними машинами. На жаль, саме за кермом автівки зустрів воїн і свою загибель.
На початку російської агресії став до лав захисників вперше у 2014 р., вдруге — 28 лютого 2022 р.
Після мобілізації у 2014 році у лавах 55-ї окремої артилерійської бригади захищав країну на Донеччині та Луганщині. Василь із позивним «Чапаєв» служив у якості командира відділення штабних машин взводу та штабних машин центру зв’язку польового вузла. Разом із побратимами виконував бойові завдання поблизу Попасного, Пісків та в інших гарячих точках фронту.
У 2016 р. повернувся до родини та продовжив трудитися на шахті. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 р. знову став у стрій. Воював у складі 93 ОМБр «Холодний Яр» піхотинцем–холодноярцем. Досвідченого воїна одразу спрямували на Сумщину, де брав участь в обороні м. Охтирка.
Потім захисники давали відсіч ворогу на Харківщині, в Ізюмському районі. Тут солдат отримав уламкове поранення в око. Військові медики дістали уламок, але зір на цьому оці відновити не вдалося. Попри це, Василь продовжив боронити Україну, лікуючись у польових умовах.
Наприкінці 2022 року почав тримати оборону на Донеччині — в Соледарі та Бахмуті. Після ротації з 2 січні 2023 р. служив вже в якості водія-санітара медичного пункту 3-го механізованого батальйону. За потреби виконував інші обов’язки.
6 квітні 2023 р. під час виконання бойового завдання саме в Бахмуті воїн керував медеваком із пораненими побратимами. Так він зустрів свою смерть — заггинув від ворожої кулі.
Нагороджений знаком «Шахтарська слава» III ступеня.
Має нагороди ще з часів АТО. Також нагороджений орденом «За мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України», «За оборону Бахмута». Указом Президента №555/2023 від 3 вересня 2023р. орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Має Знак пошани від м. Павлоград «За заслуги перед громадою», медаль «Захиснику Вітчизни» (посмертно).