Якість води у річці Дніпро в районі Монастирського острова досліджує станція гідроекологічного моніторингу поверхневих вод. Її журналістам сайту «СТЕП» показує Олег Маренков проректор з наукової роботи Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, кандидат біологічних наук. Така станція ― єдина в області. З весни по глибоку осінь станція знімає близько 20 параметрів якості — це і вміст кисню, вуглекислого газу, біохімічне та хімічне споживання кисню, фосфати, нітрати, нітрити, ph, рівень хлорофілу, радіаційний фон… За словами науковця, повномасштабне вторгнення неабияк вплинуло на українські річки.
Вчені спостерігають підвищення вмісту важких металів у річках
«Ми ведемо багаторічні дослідження і так сталося, що наш науково-дослідний інститут та наш університет веде дослідження ще з моменту створення Дніпровського водосховища. Потім ми пережили період, коли під час Другої світової війни була зруйнована гребля Дніпровської ГЕС. Зараз ми маємо руйнацію Каховського водосховища. Наші вчені спостерігають підвищення вмісту важких металів (залізо, мідь), які є високотоксичними елементами. Все це є результатом вибухів, ці елементи входять в склад ракет, шахедів, і можуть потрапляти у водойми разом з уламками. Також може бути підвищення нафтопродуктів. А взагалі ще ми вивчаємо такий напрям, як вплив вибухових речовин, які потрапляють у водойми, на адаптацію гідробіонтів [організмів, що живуть у воді, ― ред.]: риб дафній, молюсків. Навіть вкрай малі концентрації цих вибухових речовин неймовірно токсично впливають на ці організми», ― каже Олег Маренков.
Станція на Монастирському острові встановлена та обслуговується Центром екологічного моніторингу. Вартість станції чимала — 9 млн грн. Вона знаходиться на закритій території, під відеонаглядом.
Читайте також: «Дім для риб»: як прісноводний Акваріум у Дніпрі зберігає водний світ (ВІДЕО)
В річки можна запускати риб-меліорантів
Біомеліорація — це спосіб боротьби з проблемами річок. Тобто, коли ми беремо біологічні об’єкти й використовуємо їхні природні характеристики на користь річки. Наприклад, якщо в річці ростуть синьо-зелені водорості (це та зелень, яку ми бачимо весною та влітку в малих річках), в природі їх споживає білий товстолобик. Для того, щоб боротися з цією зеленню, можна вселити у водойму білого товстолобика.
«В природі мало таких риб. Ще іноді тюлька споживає такі водорості, іноді верховодка… А білий товстолобик саме цілеспрямовано споживає цю зелень. Так само і білий амур, наприклад. Якщо ми бачимо заростання берегів високою водяною рослинністю (це може бути кушир, очерет), то білий амур їх споживає. І штучне вселення цих видів, які не є небезпечними для екосистеми, сприяє очищенню водойм від надлишку біопродукції, яка може створювати біологічне забруднення в майбутньому (заростання, зміління)», ― каже Олег Маренков.
Читайте також: До українських водойм за рік випустили понад 11 млн екземплярів цінних риб. Чому це важливо?
Він розповідає, що до окупації Запорізької атомної електростанції, вчені працювали там над створенням екосистеми на охолоджуючій водоймі Запорізької атомної електростанції.
«Ми вселяли туди тиляпію для боротьби з водоростями, чорного амура — для боротьби з молюсками, білого амура… рекомендували вселення товстолоба. Все це допомагало зменшити заростання та забруднення цієї водойми. Також ми розробляли обґрунтування зариблення Дніпровського водосховища білим товстолобиком, білим амуром, коропом для того, щоб підвищити рибопродуктивність і утилізувати зайву органічну продукцію», ― згадує Олег Маренков.
Риби виконували санітарну функцію ― знищували зелені водорості й забезпечували чистоту охолоджувальних трубок конденсатора турбіни. На жаль, після окупації, внаслідок зупинки енергоблоків станції тепла вода перестала потрапляти у ставок-охолоджувач ЗАЕС, у результаті чого температура води впала до близько +13 градусів. Це призвело до масової загибелі риби у ставку.
Що таке «нерестові гнізда»?
Щоб нерест [процес відкладання ікри, ― ред.] пройшов вдало, вчені розробили концепцію встановлення штучних нерестовищ у весняний період.
«Наприклад, весною це може бути коливання рівня води через роботу водосховищ, і ці штучні конструкції фіксуються з поплавками, грузами. На них риба відкладає ікру, і при зміні рівня води ця ікра вживає, оскільки коливання на неї не впливає», — каже кандидат біологічних наук.
Читайте також: Як у Вербках зариблювали річку (ВІДЕО)
Чи можна розробити програму біомеліорації для річки Вовча?
Для кожної річки можна розробляти заходи з біомеліорації. Це просто необхідно для річок, які зникають. У Павлограді колись було три річки ― крім найбільшої з них, Вовчої, містом протікали Гніздка Мала Терса. Останні дві майже пересохли. Щоб вчені могли дослідити, які заходи можна провести на річці, треба розробити проєкт.
«Для цього ми виїжджаємо на водойму, проводимо дослідження, визначаємо якість води, які організми там мешкають, їх чисельність, видовий склад, і потім додаємо рекомендації: чи когось вселити, чи щось викосити, чи щось виростити, чи зробити днопоглиблення, чи навпаки підсипати. Якщо реалізовувати всі ці заходи комплексно, вони будуть направлені на покращення якості водного середовища», ― каже Олег Маренков.
Оскільки містяни майже не мають можливості виїхати на відпочинок на море, тому тисячі людей влітку відвідують пляжі річок Вовча, Самара. Для них дуже важливо мати доступ до чистої води. Не менш важливо це і для рибалок, які щороку за власний кошт та зібрані донати проводять зариблення. Проте науковий підхід надалі дозволить шукати як бюджетне фінансування, так і грантові програми для проведення різних заходів на річках нашого регіону.
Тетяна Волкова, Дар’я Коновалова, Єгор Митник
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”.