На старому фото, зробленому у період 1966–1970 років, – Павлоградський міжколгоспний завод силікатної цегли. Він стояв між РТСом і селищем 40 років Жовтня та забезпечував регіон будівельними матеріалами, розповідає Павлоградський історико-краєзнавчий музей.
Сировиною для цегли були кварцовий пісок, вапно та вода. Суміш відправляли під прес, а потім у великі автоклави. Там під дією високого тиску і температури відбувалася реакція, що робила цеглу міцною і довговічною.
У ті роки силікатна цегла була одним із найпопулярніших матеріалів. З неї будували багатоповерхівки, школи, лікарні, дитсадки, адміністративні будівлі, заводи й склади. Матеріал цінували за міцність, низьку собівартість і добру звукоізоляцію. Єдиний мінус – його не можна було застосовувати для фундаментів чи печей, бо він не витримував вологи та високих температур.
Завод відігравав ключову роль у розвитку регіону. У 60–70-х роках завдяки його продукції активно зводили нові будинки та соціальні об’єкти. Павлоград та навколишні села швидко змінювалися – з’являлися сучасні квартали й інфраструктура, яка слугувала людям десятиліттями.