Павлоград має багатовікову історію. Ще з 18 століття тут селилися запорізькі козаки. Павлоград починався саме як козацький зимівник. Після ліквідації Січі, за вказівкою російських імператорів, ці землі були перерозподілені. Далі настали десятиліття радянської влади, під час яких намагалися стерти нашу справжню історію.
Хто ж були ті люди, які проживали на землях Павлоградщини понад 300 років тому? Дивіться у нашому відео ⤵️
Таємничі козацькі ходи у Кочережках
Одна з колисок козацької історії Павлограда — село Кочережки Павлоградського району та його Їйське провалля. Тут можна побачити унікальну природу з червонокнижними рослинами. За часів козацтва Кочережки були головною пристанню для плаваючих по Дніпру через річки Самара та Вовча в Азовське море.
Екскурсії цими місцями проводить місцевий краєзнавець, вчитель історії Юрій Ляшенко. Саме тут, у проваллі, як свідчать місцеві мешканці, є входи до давніх козацьких підземних ходів, де козаки ховалися від кочівників.
«Я сам вихідець з козацьких родів по материнській і батьківській лінії. Коли багато років тому переїхав у Кочережки, мене зацікавила історія, і я почав створювати перший музей на базі Ленінської кімнати, який відкрився у 1990 році, — розповів Юрій Ляшенко. — Територія сучасної Павлоградщини належала козакам. Це були величезні козацькі поселення, багато зимівників, на базі яких виникали козацькі містечка».
Дослідник карт і історичних документів Євген Молдаванов зазначає, що старі метричні книги містять докази козацького походження мешканців Павлоградщини. Серед прізвищ є такі, як Шлеги, Відлоги, Коржі, Козороги, Прядки.
Один із рідкісних артефактів — човен початку XVIII століття, знайдений поблизу Кочережок. Підлітки виявили його у 2001 році, а в 2002 про знахідку дізналися члени історичного гуртка «Червона Калина». Човен перевезли до Павлоградського історико-краєзнавчого музею. Там також зберігаються козацькі люльки, натільні хрестики й інші артефакти.
Як з українців робили «малоросів»
У 19 столітті історію наших земель міфологізували, просуваючи ідеї «Малоросії» в Російській імперії. Термін «Мала Русь» походить із візантійської традиції називати ближчі до Візантії території «малими», а далекі — «великими» (як-от Мала і Велика Греція, Мало- і Великопольща). Велика Русь була околицею Малої Русі, а не навпаки. Україна стала джерелом класичної науки й європейських ідей для імперії: з XVII століття звідси везли книги, проєкти, а українці засновували монастирі й займали важливі посади.
З 2014 року Росія активно просуває міф про Новоросію — сторічний термін XVIII століття для південноукраїнських земель, анексованих тоді. До цієї території належали землі, відібрані у Вольностей війська Запорозького низового, Кримського ханства та Османських володінь у Північному Причорномор’ї. Потім теорія Новоросії стала підґрунтям для вторгнення Росії в Україну 2022 року.
Чи правда, що ці землі належали Росії і були населені росіянами? Історики документально спростовують цей міф.
«Павлоградський район складається з двох частин. Одна — козацькі поселення, друга — поміщицько-дворянська колонізація, куди переселяли кріпаків із Рязанської губернії. Поруч села Булахівка (кріпосне) і Кочережки (вільне). Території Богданівки, Нової Русі, Нової Дачі заселяли переважно переселенці з центральної Росії», — розповідає Юрій Ляшенко.
Росіяни і місцеве населення одружувалися, обмінювалися культурою і традиціями.
Як історія «співає» у Богуславі
В басейні Самари козаки створювали тимчасові поселення — уходи для господарювання, які утворили козацький фронтир, прикордонну смугу між козаками й татарами з ногайцями.
У 1660 році вже була переправа через річку Вовчу біля сучасного Павлограда, поруч проходив таємний козацький шлях.
До сьогодні в Богуславі Павлоградського району співають козацькі пісні, у тому числі проводжальні на війну. Ці пісні внесені 2016 року до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
«Сьогодні в Росії активно просувають ідеї Новоросії, що заперечують козацьку спадщину південноукраїнського степу. Проте документи свідчать, що у XVIII столітті в Новоросійській губернії росіян було в 11 разів менше, ніж українців», — коментує Світлана Юдчиць, наукова співробітниця Павлоградського музею.
У 1897 році, згідно перепису населення, Павлоград вже був багатонаціональним містом. Українців і росіян була однакова кількість – 34%. Третя частина – це були євреї, вони складали 27%.
У 1897 році перепис показав, що Павлоград був багатонаціональним містом: 34% українців, 34% росіян, 27% євреїв, інші — поляки, татари, німці, греки, білоруси, молдавани, турки, роми, французи. Усі ці національності залишили значний внесок у розвиток регіону.
Історія Павлоградщини — це історія українців, їхньої боротьби, побуту і культури. Попри імперські спроби переписати минуле, його зберігають артефакти й народна пам’ять.
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.