На шпальту світової історії вписано немало жіночих імен. В кожній епосі були відомі письменниці, політикині, лікарки, просвітниці та навіть військовослужбовиці. Вони стали символами сили, мудрості та відваги.
Пам’ять про них та їхній внесок в сучасне суспільство не завжди обмежується лише сторінками книг та пам’ятниками. У багатьох містах вони залишають свій слід, віддзеркаленням якого є вулиці, названі на честь цих непересічних особистостей.
Є такі вулиці й в Павлограді. Ці вулиці не лише маркують шлях павлоградців, а й розповідають історію жіночого внеску у наше сьогодення.
- Олена Пчілка. Олена Петрівна Андрійчук — українська письменниця, громадська діячка, педагогиня та фольклористка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Вона була активною громадською діячкою і учасницею українського національного руху, підтримувала українську освіту, розвивала національну свідомість серед дітей та молоді, боролася за права українського народу.
Пчілка багато в чому була новаторкою — письменниця навіть стала першою жінкою в Україні, яка відправила у декрет власного чоловіка. Після народження доньки Лариси, яка нам відома під іменем Леся Українка, Олена Петрівна погано себе почувала, тож залишила чоловіка глядіти дитину, а сама поїхала на курорт. Недивно, що саме Пчілка видала перший феміністичний альманах «Перший вінок»
- Леся Українка. Ім’я Лесі Українки відомо кожному мешканцю нашої країни, адже саме ця поетеса є символом української літератури та культури. Її твори вражають глибиною почуттів та патріотизмом. Тендітну Лесю Українку Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві», настільки вражаючою була сила її мистецтва.
Щобільше, Лесю Українку називають першою української феміністкою, бо вона була також активною громадською діячкою, яка боролася за права жінок та соціальну справедливість, приділяла багато уваги освіті та культурному розвитку жінок.
Українка займала таку палку проукраїнську позицію, що навіть поховання поетеси проходило під наглядом жандармів. Влада боялася, що ця подія перетвориться на український мітинг. Труну української феміністки несли 6 жінок: її подруги та відомі українські діячки.
Тож недивно, що ім’ям славетної поетеси названі вулиці, сквери, парки та провулки по всій Україні, включно із нашим містом. До речі, Леся Українка є другою відомою постаттю після Тараса Шевченка (і першою, якщо розглядати саме відомих жінок), на честь яких найчастіше називають топоніми в Україні.
- Ганна Світлична. Ганна Павлівна — це не просто жінка, а символ мудрості та глибокого розуміння світу. Також це одна із найвідоміших мешканок Павлограду. Не дивлячись на важку хворобу, якою Світлична була прикута до ліжка, вона все ж змогла самостійно здобути освіту та досягти успіхів у літературній творчості. Саме творчість допомагала Ганні Павлівні зберігати оптимізм та бадьорість духу протягом всіх 50 років свого нерухомого життя:
«Саме поезія мене рятує. Якось я підслухала розмову лікарів: вони дивувались, що я все живу. За медициною я не могла так довго жити — хіба що якийсь десяток років. А я жила, наперекір усьому… і десять, і двадцять, і тридцять, і сорок… І сьогодні ще, бачите, живу. І завтра збираюсь жити. А тримала й тримає мене в цьому світі лише поезія – подруга моя, сестра, мати, спасителька моя у царстві людей. Без неї зачахну, як рослина без води. Та ще тримає мене віра в людей, у добрий світ», — пояснювала поетеса.
- Маруся Чурай. Іменем «української Сапфо» в Павлограді названо колишню вулицю Лізи Чайкіної, радянську партизанку замінила українська козачка з легендарним минулим. Маруся склала багато пісень, але прославилася не лише цим, а й своєю трагічною долею.
Вважається, що полтавчанка взяла у своєї бабусі-відьми зілля, щоб вчинити самогубство через те, що їй зрадив коханий – Гриць Бобренко. Але настоянку випадково випив сам Гриць. Цікаво, що саме тому Чурай приписують авторство української пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці…».
Полтавський суд засудив Марусю до страти, але дівчину було звільнено особистим указом Богдана Хмельницького:
«В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити»,- написав гетьман.
Вулиці імені Марусі Чурай є щонайменше у 18 містах України. А в Полтаві навіть встановлено пам’ятник відомій піснярці.
- Марко Вовчок. В Павлограді є провулок імені Марка Вовчка – письменниці, яку найчастіше плутають із чоловіком через незвичний псевдонім (який, до речі, сама письменниця ненавиділа). Під іменем Марка Вовчка ховається літераторка та громадська діячка Марія Олександрівна Вілінська. Вона писала про простих людей, їхні радості та турботи, а також про важливі соціальні проблеми того часу.
Вілінська відома не лише літературною діяльністю, а й своїм магнетичним впливом на чоловіків. ЇЇ називали «фатальною жінкою», за нею впадав сам Тарас Шевченко, а Пантелеймон Куліш навіть розлучився через Марію із власною дружиною. Марія була одружена двічі і обидва шлюби були скандальними. Перший закінчився розлученням що на ті патріархальні часи викликало чималий осуд суспільства, а другий був з юнаком, молодшим за наречену на 17 років, що також викликало подив та обурення.
Літературний талант, незвична на ті часи емансипованість та жага до популяризації українського друкованого слова забезпечили Марко Вовчку почесне місце в історії розвитку української культури.
Авторка: Дар’я Медвадєва