Приблизно 110 км відділяє Павлоградський район від зони бойових дій (станом на листопад 2024 року). Але вже 10 років мешканці району знають про війну не з розмов і відчувають її близькість на собі. У 2022-му ситуація стала загрозливою: район опинився на перетині кількох фронтів, а хвиля внутрішньо переміщених осіб принесла десятки тисяч нових жителів до Павлограда, Тернівки та сіл району.
Як громада змогла згуртуватися, підтримати нових сусідів і зберегти спокій у ці непрості часи? Про це в інтерв’ю для сайту step.dp.ua розповідає голова Павлоградської районної ради Дмитро Павлов.
Пане Дмитро, розкажіть свою біографію – що сформувало вас як особистість?
Я закінчував Ліцей інформаційних технологій у Дніпрі, а потім навчався в Національній металургійній академії. Особисто для мене в той час важливим стало не лише отримання знань, а й участь в громадському житті. Я став головою Студентського комітету свого економічного факультету, а надалі очолював Комітет у справах молоді Національного металургійної академії України, який був головним органом студентського самоврядування. Разом з іншими студентами ми організовували різні заходи – як освітнього, так і громадського напрямку. Тому я впевнений, що цей досвід багато в чому сформував мене як громадського діяча та вплинув на мою подальшу участь в громадсько-політичному житті міста та області.
В чому полягають ваші обов’язки як голови Павлоградської районної ради?
Павлоградський район об’єднує сім громад. Районна рада займається прийняттям, координацією та подальшим контролем різних програм, а також вирішенням спільних для цих громад питань. Безумовно, сьогодні більшість з цих питань стосується воєнної агресії, допомоги ВПО, ЗСУ (ці питання ми вирішуємо разом із військовою адміністрацією).
На жаль, ви всі знаєте, що в нас бувають так звані «прильоти». Після них виникають оперативні питання, які потребують реакції не тільки тут, в районі, а ще й з боку Дніпропетровської обласної ради та військової адміністрації, важливою є співпраця з благодійними організаціями і місіями міжнародних організацій.
Днями Україна відзначала трагічну дату – 1000 днів великої війни. Чи знали ви що буде війна? Як вам запам’яталося 24.02.22 р.?
Мені легко пригадати 24 лютого 2022 року, тому що за день до цього в мене був День народження. Якраз за день до повномасштабного вторгнення ми святкували з колегами та друзями, і також обговорювали цю тему – можливе вторгнення рф. Ми прийшли тоді до висновку, що в 21-му столітті не може бути такого, щоб одна країна здійснила відкриту озброєну агресію проти іншої країни. Але сталося так, як сталося. Вранці мені подзвонив колега, який розказав, що відбувається бомбардування аеропорту в Дніпрі…
О 8-й годині я вже був на роботі, ми були в оперативному контакті зі всіма керівниками територіальних громад та районною військовою адміністрацією. Наступного дня відбулася нарада, на якій ми спільно з керівниками усіх правоохоронних органів і військовими детально розглядали нагальні питання перших днів озброєної агресії. Важливу роль відіграє географічне розташування Павлоградського району, поруч з яким знаходяться Луганська, Донецька та Харківська області. З перших днів вторгнення люди стали активно звідти виїжджати в тому числі й до Павлоградського району, що викликало потребу з перших днів вторгнення розв’язувати питання з ВПО. Тут я хочу висловити подяку керівникам територіальних громад Павлоградщини, міським головам за те, що всі з першого дня працювали разом. Були організовані місця тимчасового розміщення в Павлограді, Тернівці та в кожній громаді. Всі надавали організовану підтримку людям.
Я відзначу перше і головне — органи місцевого самоврядування всіх наших громад, міські та селищні ради були об’єднані спільною ідеєю надання допомоги ВПО та армії. Була величезна кількість ініціатив: і з шиття маскувальних сіток, і з фермерської допомоги нашим військовим. У Богданівській громаді навіть створили волонтерську їдальню, яка функціонує і сьогодні, маючи попит у військових.
– Чи завершилася вже реформа децентралізації? Які зміни ще нас чекають?
Реформа децентралізації в Україні ще не завершилася. І, не дивлячись на те, що її називають однієї і найбільш успішних реформ за останній час, вона ще досі триває. В нас ще є питання, які саме функції повинні виконуватися на районному рівні, бо станом на сьогодні більшість повноважень передані територіальним громадам. Існує один з варіантів завершення децентралізації – що адміністрації на рівні районів будуть отримувати повноваження префектурного типу. Це за прикладом Франції, де роль префектів полягає в контролі над виконанням законодавства з боку місцевого самоврядування.
Реформа децентралізації призвела до того, що кількість районів по всій Україні зменшилася більше ніж в чотири рази. Павлоградський район включив міста Павлоград і Тернівку, а також Юр’ївський район. Проте, не було включене м. Шахтарське (Першотравенськ).
З початку роботи Павлоградської районної ради, у 2020 році, ми створили ініціативну групу з депутатів місцевих рад, районної ради та депутатів місцевої ради міста Шахтарське та інших громад, які в результаті реформи були передані до складу Синельниківського району. Але їхній історичний та культурний розвиток, їхня економіка відноситься саме до нашого шахтарського краю. Це громади, на території яких сьогодні видобувається вугілля. Ми вже ініціювали питання перегляду районування Дніпропетровської області й повернення Шахтарська до складу Павлоградського району. Думаю, що після перемоги України ми продовжимо роботу в цьому напрямку.
Повну версію інтерв’ю дивіться у відео
Стаття і відео створені у рамках проєкту «Демократична інтеграція, стійкість, та залучення» (Ukraine-DARE), який втілює Democracy Reporting International (DRI) за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини. Думки та погляди, виражені під час заходу (або наведені в публікації), не обов’язково відображають позицію Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.
1 коментар
wd7xtc