Павлоград має чим здивувати. Старовинна архітектура, храми, музеї, незвичайні пам’ятники, зелені парки та загадковий Мавринський майдан формують унікальну історію міста. Зібрали місця Павлограда та його околиць, які допоможуть по-новому поглянути на знайомі вулиці й дізнатися більше про минуле краю.
Напис I love Pavlograd, сквер Шевченка
В центрі Павлограда, на Соборній площі, встановлена об’ємна інсталяція «I love Pavlograd». Конструкція понад 12 метрів у довжину, 1,6 метра у висоту та 1,2 метра у ширину є популярною фотолокацією. Вона навіть більша за аналогічні інсталяції в деяких інших містах України, зокрема у Дніпрі.
Ідея створення такого арт-об’єкта належить місцевому підприємцю Євгену Симоненку, який і профінансував його виготовлення.
На жаль, конструкція неодноразово страждала від актів вандалізму, але її щоразу відновлювлюють місцеві комунальні служби.
Будівля пошти (колишня міська рада)
Міська забудова старого Павлограда заслуговує окремої уваги. Більшість історичних будинків тут були зведені наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Станом на зараз більшість цих споруд перебувають у занедбаному стані, однак все одно зберігають особливу атмосферу старого Павлограда.
Однією з найважливіших архітектурних пам’яток міста вважається Колишня міська управа. Будівля розташована в самому центрі Павлограда і добре знайома багатьом містянам, адже донедавна тут працювало головне відділення “Укрпошти”.
Та понад сто років тому ця споруда мала зовсім інше призначення — саме тут ухвалювали важливі для міста рішення. Масивний фасад, високі вікна, декоративні елементи та кутова вежа-бельведер підкреслювали статус Павлограда як важливого адміністративного і торговельного центру. Такі будівлі були не просто приміщенням, вони демонстрували престиж та значення міста.
На першому поверсі будівлі працювали різноманітні магазини та заклади. На старих фото добре помітні вивіски перукарні та музичного магазину.
Павлоградський історико-краєзнавчий музей
Однією з головних культурних пам’яток міста є Павлоградський історико-краєзнавчий музей, який працює із 1962 року. Музей розташований у будівлі кінця XIX — початку XX століття, яка й сама є цікавою місцевою пам’яткою архітектури.
В музеї налічують майже 54 тисячі експонатів. Це і археологічні знахідки, і козацькі реліквії, і старовинна зброя, і предмети побуту, монети, документи, фотографії та етнографічні матеріали. Експозиції музею — це історія Павлограда від давніх часів до сучасності, включаючи період козаччини та події Другої світової війни.
При музеї працює етнографічний куточок «Українська гостинна садиба». Працівники музею проводять тематичні вечори, облаштовують фотозони та роблять музей сучасним та комфортним простором для містян.
Щороку працівники проводять понад 600 екскурсій, виставок та культурних заходів.
Церква Голубицького
Кафедральний собор Спасо-Нерукотворного Образу, який місцеві жителі часто називають «церквою Голубицького», збудували ще у 1898 році за гроші почесного громадянина міста Якова Голубицького. Саме на честь мецената собор і отримав свою неофіційну народну назву. Закладку каменю та освячення місця під будівництво ще у 1892 році провів відомий протоієрей Іоанн Кронштадтський.
Собор є пам’яткою архітектури місцевого значення. Храм був кам’яним, трьохпрестольним і вважався одним із головних духовних центрів Павлограда. До початку XX століття тут діяла бібліотека, а у 1904 році при соборі відкрили церковно-парафіяльні школи для дітей.
Під час Другої світової війни будівля сильно постраждала від бомбардувань. А в 1960 році радянська влада взагалі закрила храм і переобладнала його під спортзал. Лише у 1991 році собор повернули церкві, після чого почалася масштабна реставрація. Відновлення храму тривало кілька років, а у 2002 році завершили внутрішній розпис собору.
Сьогодні собор залишається одним із головних храмів Павлограда. У ньому зберігаються частки мощей святих та копія Почаївської ікони Божої Матері. Також у храмі створено куточок пам’яті із книгами, де записані імена загиблих шахтарів, ліквідаторів аварії на ЧАЕС та військових.
Мавринський майдан
Неподалік Павлограда, біля села Межиріч, розташована унікальна історична та природна пам’ятка — Мавринський майдан, який вже давно вважають однією з найбільших археологічних загадок регіону. За оцінками дослідників, йому може бути понад 5 тис. років, але науковці так досі й не з’ясували ні його походження, ні призначення.
За формою майдан нагадує скорпіона або павука, ніжки якого спрямовані на схід, захід і південь. Саме ця географічна точність породила десятки гіпотез: від давнього культового храму та місця обрядів до оборонної споруди часів козаків або навіть календарно-обсерваторного комплексу для спостереження за сонцем.
В день весняного рівнодення сонце встає та сідає точнісінько поміж пагорбами. І це унікальне явище до війни регулярно збирало десятки глядачів — люди приїздили сюди із ночівлею, встановлювали намети, палили костри, чекаючи на світанок.
Дістатися до Мавринського майдану можна через село Межиріч, а далі — пішки.
Вул. Ганни Світличної — будівлі 18 століття
Одні з найцікавіших історичних будівель Павлограда знаходяться на вулиці Ганни Світличної. Зокрема тут працює Палац творчості дітей та молоді, а понад сто років тому в цих стінах вирувало зовсім інше життя — із чорнильницями, гімназичними формами та суворими викладачами. Адже раніше Палац творчості був жіночою гімназією.
Поруч із цією будівлею свого часу існувала ще одна жіноча гімназія — приватна. Вона розташовувалася за адресою Центральна, 47. Нині у цій будівлі працює РАЦС.
Ще одна важлива історична споруда розташована поруч — будівля колишнього вищого початкового училища імені Олександра II на вулиці Ганни Світличної, 63. Зараз тут міститься корпус Машинобудівного технікуму.
Архітектура цих будівель добре передає атмосферу старого Павлограда. Великі вікна, стриманий цегляний стиль, високі стелі та масивні фасади були характерними для навчальних закладів кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Пам’ятник Матвію Хижняку
“Кочівний” пам’ятник спочатку розташовувався в центрі Павлограда, біля Центральної міської бібліотеки. Проте потім Хижняк був “розжалуваний” та перевезений на селище ім. 18 вересня, на алею Козацької Слави.
Матвій Хижняк вважався засновником Павлограда, саме тому міська влада прийняла рішення вшанувати цю історичну постать, встановивши однойменний пам’ятник.
Вважалося, що у 1770 році між річками Вовча і Самара відставний військовий старшина Матвій Хижняк заснував поселення-зимівник. Спершу він отримав назву Матвіївка, на честь засновника, а вже пізніше зимівник розширився до слободи, яка й стала Павлоградом.
Але згодом виявилося, що Матвіївку заснував не Матвій Хижняк, а, ймовірно, його син Петро. Тож і пам’ятник Хижняку-старшому став не актуальним в центрі міста. Рішенням виконкому його демонтували та відправили в Павлоградський історико-краєзнавчий музей.
Але на музейному складі пам’ятник пролежав недовго. Не встиг він запорошитися пилом, як його встановили на селищі ім. 18 вересня в якості символу українського козацтва. Попередньо Хижняка пофарбували в золотий колір.
Пам’ятник поручику Ржевському
На селищі ім. 18 вересня є ще один оригінальний пам’ятник – це пам’ятник поручику Ржевському. Він розташований на прохідній науково-виробничого об’єднання «Павлоградський хімічний завод».
Культовий герой анекдотів з’явився в Павлограді завдяки міській легенді, що нібито герой служив у місцевому гусарському полку. Жодних історичних доказів цьому немає — усе виросло з фрази у фільмі «Гусарська балада»: «Мундир на вас, я бачу, павлоградський…».
Пам’ятник створив білоруський скульптор Володимир Жбанов. Завдяки майстерній роботі він став однією з найвідоміших міських родзинок — настільки живою та харизматичною, що люди щороку йдуть фотографуватися з «фольклорним гусаром».
Скульптура стоїть біля адміністративного корпусу Павлоградського хімзаводу: поручик сидить на кованій лаві й лукаво підкручує вуса. До речі, містяни вважають, що необхідно загадати бажання та потерти поручику вус, і тоді омріяне обов’язково станеться.
Травневий парк
Травневий парк у Павлограді — популярне місце відпочинку містян. Парк відомий своєю віковою дубравою — за міською легендою, перші дуби посадили тут гусари з полку, що тимчасово перебував в Павлограді.
Потрапити в парк можна з вулиці Соборної через пішохідний міст. З одного боку територію парку охоплює річка Вовча, тож тут є піщаний пляж. Для активного відпочинку тут облаштовані спортивні майданчики, влітку працює фудкорт та магазин. Головна родзинка парку — скульптура «Дівчина і космонавт».
Парк заклали у ХІХ столітті поміщики Лихачови, відомі своїм впливом у Павлограді. Саме вони перетворили колишні козацькі землі на доглянуту садибу, яка згодом стала місцевим парком. У 1909 році родина подарувала частину цієї землі дворянству Єкатеринославської губернії, але з умовою створення тут корисної для громади установи.
Павлоградський драматичний театр імені Бориса Захави
В історичній будівлі Народної аудиторії 1896 року (адреса: вул. Харківська, 65) знаходиться Павлоградський драматичний театр імені Бориса Захави.
Сучасна історія театру почалася у 1974 році з аматорської студії «Прибульці», заснованої Анатолієм Ревою. Згодом колектив отримав звання Народного театру, у 2002 році став професійним, а сьогодні відомий як Павлоградський драмтеатр ім. Б. Є. Захави. Театр здобув чимало нагород, поставив десятки знакових вистав і виховав цілу династію акторів. Репертуар охоплює класику, сучасні постановки та дитячі вистави.
Окремої уваги заслуговує і сама будівля театру, впізнавана споруда з червоної цегли. Це архітектурна пам’ятка неокласицизму, яка колись слугувала міським осередком культури. У цій будівлі на початку ХХ століття існували графський театр, українська «Просвіта», хор, бібліотека, проводилися численні культурні заходи.
Павлоград — це не лише сучасне промислове місто, а й місце з багатою історією, архітектурою та власними міськими легендами. Тут поруч уживаються старовинні будівлі, храми, музеї, зелені парки, незвичайні пам’ятники та природні пам’ятки.
Частина цих місць добре відома містянам, інші ж залишаються малопомітними навіть для тих, хто живе у Павлограді багато років. Та кожна з них — це окрема історія, яка допомагає краще зрозуміти місто, його минуле та людей, які його створювали.
Текст: Дар'я Коновалова
Фото: Єгор Митник, Тетяна Волкова